Jeremiah 6

„Панува́ння та о́страх — у Нього, Який на висо́тах Своїх чинить мир. 1Чи ві́йську ▼

▼Цебто — зорям.

Його є число? І над ким Його світло не схо́дить? 2І як може люди́на бути праведною перед Богом, і як може бути чистим, від жінки наро́джений? 3Таж Йому навіть місяць не світить, і в очах Його й зо́рі не ясні! 4Що ж тоді люди́на ота́, — червя́к, чи син лю́дський — хроба́к?“ 5

Остання відповідь Йова: Бог керує світом

6А Йов відповів та й сказав: 7„Як безси́лому ти допоміг, як раме́но підпер ти немо́жному? 8Що ти радив немудрому, й яку раду подав багатьом? 9Кому́ ти слова́ говорив, і чий дух вийшов з тебе? 10Рефаїми ▼

▼Рефаїми — велетні.

тремтять під водою й всі її ме́шканці. 11Голий шео́л перед Ним, і нема покриття́ Аваддо́ну. 12Він над порожнечею пі́вніч простяг, на нічо́му Він землю повісив. 13Він зав'я́зує воду в Своїх облака́х, і не розбива́ється хмара під ними. 14Він поставив престо́ла Свого, розтягнув над ним хмару Свою. 15На поверхні води Він зазна́чив межу́ аж до границі між світлом та те́мрявою. 16Стовпи неба тремтять та страша́ться від гніву Його. 17Він міццю Своєю вспоко́ює море, і Своїм розумом нищить Рага́ва. ▼

▼Рагав — мітичний морський звір, див. 9. 13, також — зухвальство, гордощ, буруни морські.

18Своїм Духом Він небо прикра́сив, рука Його в ньому створила втікаючого Скорпіо́на. 19Таж це все — самі кі́нці дороги Його, — бо ми тільки слабке́ шепоті́ння чува́ли про Нього, грім поту́ги ж Його — хто його зрозуміє?“ 20

Бог карає безбожного

21І Йов далі вів мову свою та й казав: 22„Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній, 23і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, — 24неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни! 25Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, — 26за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, — 27нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник! 28Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його? 29Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя? 30Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?